Притча про загублену вівцю - одна з історій, розказаних Ісусом, яка з'являється у двох синоптичних Євангеліях Нового Завіту, а також в апокрифічному Євангелії від Томи. Ісус використовував притчі, щоб передати послання або викласти урок. Притча про загублену вівцю показує, як сильно Бог любить нас, навіть коли ми збиваємося на шлях гріха. Бог завжди шукає нас іІсус розповів історію про загублену вівцю, щоб показати, як сильно Бог любить грішників і так само приймає тих, хто кається. Кожна людина важлива для Бога. Дізнайтеся про притчу про загублену вівцю та її пояснення.

Притча про загублену вівцю

Деякі фарисеї обурювалися через те, що Ісус завжди був оточений людьми, відомими своїм гріховним життям (Луки 15:1-2). Щоб пояснити їхнє ставлення, Ісус розповів притчу про загублену вівцю.

Чоловік, який мав 100 овець, побачив, що одна з них загубилася, і залишив решту 99 у полі шукати свою загублену вівцю. Коли він її знайшов, то дуже зрадів, поклав вівцю на плечі і пішов додому (Луки 15:4-6). Повернувшись, він покликав своїх друзів і сусідів, щоб разом з ними відсвяткувати те, що він знайшов свою загублену вівцю.

Ісус сказав, що на Небесах також є свято, коли грішник кається (Луки 15:7). Спасіння грішника є більшим приводом для святкування, ніж 99 праведників, яким не потрібно каятися.

Натисніть тут: Чи знаєте ви, що таке притча? Дізнайтеся в цій статті!

Пояснення притчі про загублену вівцю

Ісус сказав, що він добрий пастир (Івана 10:11). Ми - Христові вівці. Коли ми грішимо, ми віддаляємося від Бога і губимося, як вівці в притчі. Будучи самотніми, ми не можемо знайти дорогу назад. Саме тому Ісус вийшов назустріч нам, щоб врятувати нас. Коли ми віримо в нього, ми повертаємося назад до дому Божого.

Фарисеї вважали, що тільки ті, хто живе правильним життям, гідні Божої уваги. Однак притча про вівцю, що заблукала, показала, що Бог любить грішників. Так само, як чоловік з цієї історії пішов за своїми вівцями, Бог йде на пошуки тих, хто заблукав, Він хоче врятувати заблукалих овець.

Люди, які йшли за Ісусом, часто були грішниками, але вони визнавали свої помилки і каялися в них. На відміну від фарисеїв, які вважали себе праведниками і не потребували покаяння. Ісус цінував покаяння більше, ніж видимість (Матвія 9:12-13). Його прихід був для того, щоб врятувати загиблих, а не судити і засуджувати.

Знаходження загубленої вівці приносить велику радість. Егоїстичне серце хоче, щоб вся увага була звернена на нього самого, але ті, хто бачить біль інших, радіють одужанню того, хто здавався безнадійним. Так було з друзями і сусідами людини, яка знайшла загублену вівцю, і з небом, яке радіє розкаяному грішнику. Тут немає місця для егоїзму, тільки длявідсвяткувати.

У певному сенсі ми всі були загубленими вівцями. Ми відвернулися від Бога, а Він з любов'ю повернув нас на Свій бік, тому ми теж повинні з любов'ю співпрацювати, шукаючи загублених овець по всьому світу. Це дуже важливе послання, яке Ісус хотів донести до свідомості релігійних людей того часу.

Дізнайтеся більше:

• Знати пояснення притчі про доброго самарянина
• Притча про одруження царського сина
• Відкрийте для себе значення притчі про кукіль і пшеницю